Від вікінгів до Наполеона: 5 грандіозних історичних міфів, у які ми досі віримо через пропаганду

Деякі з таких міфів настільки глибоко вкоренилися у нашу масову свідомість, що мільйони людей продовжують сприймати їх як беззаперечну істину й досі. Хоча зірвати маски з них дуже просто, і 24 Канал щодо 5 таких зробить це просто зараз.

Чи носили вікінги рогаті шоломи, а Наполеон був коротуном?

Образ суворого скандинавського воїна у шоломі, увінчаному масивними рогами, є одним із найстійкіших візуальних стереотипів у світовій культурі. Проте жодна археологічна знахідка епохи вікінгів (VIII – XI століть) не підтверджує існування такої амуніції, адже в реальному ближньому бою роги були б смертельно небезпечними для самого власника, дозволяючи ворогу легко збити шолом або захопити зброєю голову.

Цей міф є чистим продуктом театральної пропаганди ХІХ століття, а саме – німецького романтичного націоналізму. У 1876 році художник по костюмах Карл Еміль Доплер створив рогаті шоломи для прем'єри опери Ріхарда Вагнера "Перстень Нібелунга", прагнучи надати давнім германцям демонічного, первісного та міфологічного вигляду. Глядачі настільки повірили у цей художній образ, що він просто витіснив історичну правду.

Не менш успішною виявилася британська політична пропаганда, яка перетворила одного з найвидатніших полководців Європи, Наполеона Бонапарта, на комічного коротуна з комплексом неповноцінності. Насправді зріст французького імператора становив приблизно 1,69 метра (у французьких дюймах це записували як "5 футів 2 дюйми"), що було навіть трохи вище за середній зріст європейського чоловіка початку ХІХ століття.

Міф виник через дві причини – різницю у системах вимірювання та геніальну роботу британського карикатуриста Джеймса Гілрея, що почав малювати імператора крихітним істериком у величезному капелюсі на прізвисько "Маленький Боні". Британська ж преса навмисно трактувала французькі дані за своєю системою вимірювань, де 5 футів 2 дюйми дорівнювали 1,57 метра. Ця психологічна атака виявилася настільки ефективною, що навіть сьогодні психологи використовують термін "комплекс Наполеона", спираючись на абсолютно сфабрикований факт.

Цікава добірка поширених історичних міфів: дивіться відео chris_explainsyt

Хто насправді спалив Рим, чи пропонувала Марія-Антуанетта тістечка та що не так із Колумбом?

Антична історія подарувала нам драматичний образ імператора Нерона, який нібито грав на скрипці чи лірі й декламував вірші, спостерігаючи, як у 64 році палає Рим. Це класичний приклад політичного чорного піару – насправді під час початку Великої пожежі Нерон перебував за 50 кілометрів від столиці на своїй віллі в Анціумі.

Дізнавшись про катастрофу, він негайно повернувся, відкрив власні сади для біженців і за власні кошти організував постачання продовольства. Міф про імператора-палія створили пізніше історики Светоній та Кассій Діон, які належали до сенатської еліти, що ненавиділа Нерона. Згодом цю пропаганду підхопили ранньохристиянські автори, остаточно демонізувавши правителя, щоб легітимізувати нову династію Флавіїв.

Перестрибнувши у XVIII століття, ми натрапляємо на найвідомішу фразу Французької революції: "Якщо у них немає хліба, нехай їдять тістечка". Її приписують королеві Марії-Антуанетті як доказ її цинізму та відірваності від народу. Проте королева ніколи цього не казала – фраза вперше з'явилася у книзі Жана-Жака Руссо "Сповідь", написаній у 1760-х роках, коли Марія-Антуанетта була ще дитиною і жила в Австрії. Революційні пропагандисти просто взяли популярну цитату Руссо про "якусь велику принцесу" і приписали її ненависній королеві, щоб розпалити лють натовпу та виправдати її подальшу страту на гільйотині.

Нарешті, один із наймасштабніших географічних міфів стосується Христофора Колумба. Колись нам зі школи розповідали, що у 1492 році він вирушив у плавання, щоб довести неочевидну істину – Земля кругла, тоді як інквізиція та вчені того часу вірили, що вона пласка. Це абсолютна вигадка. Освічені люди Європи, починаючи від часів давньогрецького математика Ератосфена, чудово знали, що планета має форму кулі.

Суперечка Колумба з іспанським двором стосувалася не форми Землі, а її розмірів – мореплавець помилково вважав її набагато меншою, ніж вона є насправді. А міф про "пласку Землю" вигадав американський письменник Вашингтон Ірвінг у 1828 році у своїй романтизованій біографії Колумба. Власне, це була суто американська патріотична пропаганда – Ірвінг хотів зобразити Колумба як прогресивного візіонера, який кинув виклик відсталій Європі, тим самим закладаючи ідеологічний фундамент для образу самих Сполучених Штатів.